Розбите серце (романс).
Я бачив, як вітер берізку зломив,
Коріння порушив, гілля потрощив.
А листя не в'яло і свіже було,
Аж поки за гору вже сонце зайшло.
Я бачив, як серну застрелив стрілець,
Звалилася бідна, прийшов їй кінець.
Боротись зі смертю було їй не вміч,
Одначе боролась, поки зайшла ніч.
Я бачив - метелик поранений млів,
Крильце перебите на сонечку грів.
Пожити ще трошки на думці було
І, може, пожив би - та сонце зайшло.
На світі у кожного сонце своє...
Любенько живеться, як сонечко є,
А згасне це сонце - і жити шкода,
На світі без сонця усе пропада.
Зо мною росталась дружина моя,
Зостався на світі без сонечка я;
Одначе на себе я смерть не зову,
А з серцем розбитим живу та й живу.
Русский вариант
(перевод В. Крылова)
Я видел березку: сломилась она...
Верхушкой к земле наклонилась она...
Но листья не блекли на тонких ветвях,
Пока не спряталось солнце в горах.
Я бабочку видел с разбитым крылом:
Бедняжка под солнечным грелась лучом,
Стараясь и слабость, и смерть превозмочь,
Пока не настала холодная ночь.
Я видел, как лань стрелок подстрелил:
Бедняжка упала без крови и сил,
И мало со смертью бороться могла,
И жить перестала, как солнце зашло.
Ах, мне изменила подружка моя,
И солнце померкло давно для меня.
Но смерть и покой я напрасно зову
И с сердцем разбитым живу да живу.
Послушать:
Скачать файл 08-yabachiv.mp3